Голодомор в Україні - чого боїться Кремль?

Праці українських науковців про Голодомор 1932-33 років зараховано в Росії до екстремістських видань. Опитані DW eксперти: дослідження «підривають» авторитет російської влади.

Критики з боку українських істориків не бракує. Занесені до російського списку екстремістських видань праці українських науковців про Голодомор ґрунтуються на документах, де чітко показано чим було НКВС, а ФСБ є його правонаступницею, наголосив у розмові з Deutsche Welle історик Ярослав Грицак. «Російська форма «правди» боїться оприлюднених документів, - вважає науковець. - Вона не побудована на фактах, а, відтак, і архіви залишаються абсолютно закритими для вивчення».

Історія Голоду. Розкажіть, як ваша родина пережила 1932-1933 роки

Голодомор - страшна сторінка в нашій історії. Настільки страшна, що про неї часто не прийнято говорити. Це те, що хочеться забути. Пам'ять про ті роки глухо відлунює в родинних переказах - іноді занадто глухо.

Давайте розповімо про те, як ми вижили.

В Музеї Голодомору є свідчення, зібрані по селах, але багато українських сімей мають власні історії, які залишаються невідомими. Часто це вже навіть не свідчення, а переказ, сімейна легенда про той час.

"Українська Правда" просить вас розповісти історію ваших рідних, які (не) пережили 1932-1933 роки - спогади свідків або родинні перекази.

Ми збираємо сімейні перекази про Велику Війну. Давайте згадаємо і Великий Голод.

Особливо цікавлять історії про людяність і гідність. Як рятували, як допомагали. Як чинили опір. 

Тексти з фото надсилайте на поштову адресу istpravda@gmail.com

Закликаємо приєднуватися читачів і журналістів інших ЗМІ. Усі історії публікуватимемо в колонці автора і даватимемо на них лінки тут. 

СТАТТІ, ОПУБЛІКОВАНІ В РАМКАХ ПРОЕКТУ:

"Голова колгоспу порадив бабусі, щоб відправила маму красти колоски"

"Селянам дали два роки пільг, а потім забрали усе" 

"Дві сестри втекли на Донбас. Всі інші з величезної родини вмерли" 

"Люди понаїдалися тої куті - і півхутора вимерло зразу" 

"Ваша донька не хвора, ви просто її перегодували"

"Мою прабабусю врятував сон, який вказав на сховок із зерном"

"Хліб у колгоспі родив, але весь вивозився на станцію" 

"Мені на фронті не було так страшно, як на отому полі з буряками" 

"В селі мого батька ніхто не помер. Їх врятувала татарська їжа"

 "За те, що стільком людям життя врятував - в Сибір його"

"Моя мама сиділа в калюжі крові і гралася, хлюпала долоньками" 

"Активісти забирали і одежу, і речі - а потім на базарі продавали"

"Одна родина наїлася мухоморів, щоб умерти - і завдяки їм вижила"

"Іноді мама втрачала свідомість. Але їй треба було врятувати мене"

"Із чотирьох братів і сестер мого батька померло троє" 

Джерело: Українська правда

26 листопада 2011 р. - день пам'яті

Не потрібно мовчати про геноцид Української нації шляхом голодомору.

І потрібно дякувати Богу, що в нас і наших дітей, не забирають хліб!

Історія з грифом "Секретно": Голодомор. Стирання пам'яті

ТСН.ua продовжує серію публікацій із циклу "Історія з грифом "Секретно".

Інформаційна блокада була важливим інструментом реалізації Голодомору як геноциду в Україні. Проникнення за кордон інформації про масову голодну смерть людей могло не лише зіпсувати міжнародний імідж Радянського Союзу, котрий саме на початку 1930-х почав активно налагоджувати дипломатичні стосунки із державами Заходу, але й вилитися у спроби допомогти голодуючим. Саме значний міжнародний розголос голоду 1921-1922 дозволив надати постраждалим суттєву допомогу, врятувати багатьох від голодної смерті. В 1932-1933 це не повинно було повторитися. Приречені Сталіним на смерть через голод мусили померти. Тож військова облога територій, яка мала за мету не дозволити вирватися із голодоморного гетто, ефективно доповнювалася стіною мовчання, за яку не повинно було проникнути жодне слово правди.