Небесна Сотня. Герої не вмирають.

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав..
І з кров ю перемішана сльоза....
А батько сина ще не відпускав...

Й заплакав Бог, побачивши загін —
Спереду--сотник , молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій ,
І вчитель літній--сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела,злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла...

/21.02 2014 Людмила Максимлюк/